 |
НЕ ДАРМА ВТРАЧЕНІ ДНІ
Інтерв'ю з Олександром Дмитровським
КЛУФ: Розкажи, будь ласка, де (видавництво, місто) вийшла книга?
О.Д.: Сам я львів’янин, проте книга вийшла в київській типографії. Чому саме там? Мабуть тут зіграли помірні ціни на друк самої книги. Наклад книги я вирішив зробити невеликим, оскільки прекрасно розумію, що черг за книгою письменника-початківця не буде :)І взагалі, необхідно тверезо мислити. В країні серйозні політичні та економічні проблеми. Суспільству дуже складно приділяти увагу на літературу в той момент, коли ворог біля воріт.
КЛУФ: Про що, власне, роман?
О.Д.: Роман про окупантів. Тільки вони прийшли не з сусідської країни, а з глибин космосу. Земля зіштовхнулася з повномасштабним вторгненням ворожої раси і саме в найважчі хвилини, серед людей з’явилися лідери, які повели за собою інших для подальшої боротьби. Це такий собі а-ля “День незалежності”, тільки без Вілла Сміта - з простими людьми, яких можна зустріти на вулицях кожного дня.
КЛУФ: Як та коли в тебе з’явилася ідея твору?
О.Д.: Ще у шкільному віці, десь так в 2000-му. Це був період, коли ми з друзями проводили час разом, прогулювали уроки, лазили по бомбосховищах, та вбивали час на природі. Ще тоді я читав багато закордонної фантастики і задавав питання: “А чому з наших ніхто такого не напише?”
КЛУФ: Розкажи кілька слів про особливості своєї "творчої кухні". Чи довго працював над книгою? Чи були якісь складнощі в роботі (що видається тобі найскладнішим, коли ти пишеш більш-менш великий за обсягом твір)?
О.Д.: Над романом працював два роки. Одразу ж зрозумів хто є головним ворогом письменника – лінь. Хоча крім ліні, дуже багато часу забирають буденність, робота та домашні обов’язки. Роман такого обсягу можна і ТРЕБА писати за місяць. Складнощі полягають у часових розривах. Коли пишеш твір з перервами, важко потім увійти в подальшу течію. Краще писати без перерв. Але це легше сказати, ніж зробити.
КЛУФ: Чи важко було знайти видавця? Якщо так, то, чому (на твою думку)?
О.Д.: Видавця завжди складно знайти, особливо початківцю.
Не слід забувати про те, що в Україні дуже складна економічна криза. Люди економлять на всьому, а видавництва не ризикують та не видають за свій кошт.
КЛУФ: Як ти гадаєш, чого не вистачає українській фантастиці?
О.Д.: Якщо бути щирим, то їй ВСЬОГО не вистачає. Практично відсутні жанри у стилі наукової фантастики, кіберпанку, постапокаліптики, хоррору та інших напрямків. Я не кажу, що цих жанрів взагалі нема. Я лише веду до того, що їх дуже мало в друкованому варіанті, і знайти в книгарні практично неможливо. Дуже радий, що в Україні з’явився “свій Майкл Крайтон”. Маю на увазі Макса Кідрука, який пише книги в жанрі технотриллера. Це позитивне зрушення в житті сучасної української фантастики. Щодо видавництв, то вони чомусь обходять стороною такий напрям, як фантастика. Дуже б не хотілося, щоб українську фантастику загнали в глибокий та темний андеграунд.
КЛУФ: Чи можеш поділитися творчими планами на майбутнє?
О.Д.: Цього літа завершую свій другий роман, який буде мати зв’язок з “Втраченими днями” і називатиметься “Контроль”. Планую створити цикл “Втрачені дні”, який міститиме три романи. Також планую написати повісті в стилі хоррор. Все ж таки, мене більше тягне до “кривавих страшилок”.
КЛУФ: Дякуємо за інтерв'ю та бажаємо нових досягнень на ниві української фантастики!
|
|
Статті >